Відповідаємо на дитячі запитання
Однією з особливостей дітей дошкільного віку є допитливість або наявність пізнавального інтересу, які проявляються в різноманітних запитаннях, особливо на п’ятому році життя. Саме в цьому віці дітей називають «чомучками». Основою дитячих запитань є активна розумова діяльність. Психологи виявили різні мотиви дитячих запитань, і на цій основі розділили їх на дві групи:
Пізнавальні питання
Наприклад: «Чому у ялинки взимку зелені голки?», «Чому жінки носять взуття з каблуками?» і т.д. Діти запитують про все: про взаємини дорослих, про космос, про Бога. Дітей найчастіше цікавить що-небудь таємниче, загадкове, а також світ дорослих людей.
Комунікативні питання
Наприклад: «Що ти робиш?» Дитина прекрасно знає відповідь, але задає питання для того, щоб увійти в контакт.
Характер запитань змінюється від віку дітей. У 2-3 роки діти зазвичай запитують: «Що це?», «Що ти робиш?», «Вона яка?», «Чиє це?». З 4-5 років йде період «чомучок», тобто у дітей з’являється величезна кількість пізнавальних запитань: «Чому хмари пливуть по небу?» або «Чому в дуба криві гілки?». З 6-7 років, кількість запитань зменшується. Одні вчені пояснюють це тим, що дитина сама намагається знайти відповідь, маючи вже певний життєвий досвід і досвід розмірковувань. Інші вчені вважають, що кількість питань зменшується тому, що дорослі не вміють відповідати на запитання дітей, тим самим гублять допитливість.
Як правильно відповідати на запитання дітей:
- Треба знати і пам’ятати, що питання дитина ставить тільки тим, кого поважає, кого любить, кому довіряє. Любов та довіру можна заслужити тільки добрим ставленням до дитини, чим би ми з ним не займалися.
- До будь-якого питання потрібно ставитися уважно, з повагою.
- Відповіді на запитання дітей повинні бути короткими, доступними, науковими. Наприклад: «Чим корисна липа?» (Квітки липи виділяють велику кількість нектару, тому вона вважається кращим медоносом. Бджоли збирають нектар і виробляють мед. Липовий мед – чудові ліки при застуді, як і настій із сушених липових квіток).
- Необхідно враховувати досвід дитини і рівень її розумового розвитку, тобто не обов’язково все розповідати, а дати їй можливість подумати. Для цього необхідно ставити навідні або зустрічні питання. Наприклад: дитина запитує: «Чому лев коричневого кольору?» Дорослий: «А як ти думаєш?», «А де живе лев?», «А якого кольору пісок?» і т.д.
- Якщо є можливість знайти відповідь в книзі разом з дитиною, потрібно це робити. Тут вирішується ще одне важливе завдання – ми залучаємо дітей до книги, до джерела знань. Для цього можна використовувати дитячі енциклопедії.
- На такі питання: як про війну, про життя тварин, про рослини і т.д. не обов’язково розповідати все, а краще дати коротку відповідь і сказати: «Коли ти підеш до школи – там тобі розкажуть набагато більше, набагато цікавіше». Такою відповіддю ми залучаємо дітей до школи.
Шановні педагоги та батьки, спостерігайте разом з дітьми, діліться досвідом, розповідайте їм про навколишній світ – це розвиває у них допитливість, а отже й численні запитання, на які треба навчитися терпляче і розумно відповідати.
ЯК ПРАВИЛЬНО ВІДПОВІДАТИ НА «НЕЗРУЧНІ» ДИТЯЧІ ЗАПИТАННЯ
«Кого ти любиш більше — мене чи сестричку (братика)?»
Частіше це запитує старша дитина, хоча можливі й зворотні ситуації. У будь-якому разі дитина, яка наважилася на таке питання, відчуває дефіцит уваги. Запевніть її, що ви однаково сильно любите всіх своїх дітей, і вашої турботи вистачить усім. Що ваша любов до дітей так само рівноцінна, як почуття дитини до мами і тата: не можна ж сказати, що когось любиш більше.
У жодному разі не використовуйте це питання для суперництва між дітьми, нібито когось з них люблять більше за слухняність, оцінки тощо. Це ніяк не поліпшить дитячу поведінку, навпаки, призведе до ворожнечі та зіпсує злагоду в сім’ї.
«Чому дівчатка відрізняються від хлопчиків?»
Дитина бачить статеві відмінності у дитячому садку чи на пляжі, усвідомлює свою стать. Постають питання: чому так? Малятам 2–3 років достатньо відповісти: «Так є від природи, щоб розрізняти хлопчиків та дівчаток». Старшим дітям можна відповісти, що така будова тіла необхідна, щоб у майбутньому, коли вони стануть дорослими, вони могли стати мамами й татами. І перевести увагу на іншу тему, актуальнішу, зокрема їжу, сон чи вибір казки.
«Чому у інших це є, а у нас немає?»
Від 3-х років дитина починає розуміти, що є свої та чужі речі, та порівнювати їх. Водночас з’являється відчуття несправедливості: чому у того хлопчика з пісочниці є яскрава машинка, а у мене немає?!
Скористайтеся нагодою та розкажіть маляті основи фінансової грамотності. Поясніть, що всі речі, які маєте — іграшки, їжа, одяг, меблі, і навіть світло, газ чи вода — коштують грошей. Що на розваги призначається певна частина грошей. Гроші ці заробляють мама з татом. Вони ходять на роботу і виконують там різні складні завдання, за які їм платять.
Для наочності ви можете запропонувати дитині виконати за гроші нескладне завдання. Нехай спробує «заробити» на машинку. Після цього малюк може пожалкувати витрачати зароблене на машинку, або купить її зі ще більшим задоволенням!
«А я теж помру?»
Таке питання діти ставлять, коли вперше бачать похорон, втрачають когось з членів сім’ї або хатню тварину. Відповідаючи, не варто акцентувати увагу на тому, що на всіх чекає неминуча смерть. Скажіть про це побіжно: у людей, тварин та рослин є свій термін життя. Далі акцентуйте увагу малюка на тому, що на нього ще чекає довге та щасливе життя: садочок, школа, інститут, а потім у нього буде своя щаслива сім’я та власні діти, цікава робота, багато подорожей та радісних подій. Можна доповнити відповідь тим, що слід стежити за своїм здоров’ям, а також, щоб жити довго та добре, дотримувати правил безпеки.
«Чому я — це я?»
Приблизно у 4 роки дитина починає розуміти, що вона відрізняється від інших, уперше намагається усвідомити риси власної особистості. Поясніть їй, що кожна людина має певні якості від народження, а якісь набуває з часом. Від народження у кожного свій колір очей та інші риси зовнішності, чоловіча чи жіноча стать, рівень здоров’я. З часом у людини з’являються звички, вона вчиться. Щось подобається більше, щось менше. Також на кожного впливають суспільство, оточення, традиції країни. З усього цього і складається особистість; є схожі люди, але немає зовсім однакових. Це — «індивідуальність».
«Навіщо ви мене народили?»
Це питання може поставити не тільки мала дитина, але й підліток, через відповідні вікові страждання та образою в голосі. Іноді це спроба пом’якшити покарання за якусь провину, але найчастіше — бажання привернути до себе увагу та отримати більше батьківського тепла. Тому поясніть, що ви дуже хотіли дати життя такій прекрасній людині, як вона. Що тато і мама дуже кохають одне одного, тому створили сім’ю, а дитина у сім’ї — то плід батьківської ніжності та кохання. Зрештою дитина повинна відчути, що вона бажана та любима.
«Чому ви з татом сваритеся, ви не кохаєте одне одного?»
Якщо гостру розмову не вдалося приховати від дитини, слід якнайшвидше знизити її рівень тривоги. Запевніть дитину, що ви з татом кохаєте одне одного. Але всі люди мають різний життєвий досвід і власну думку, що іноді не збігається з думкою іншої людини. Нагадайте малюкові, що й він іноді не погоджується з вашими вимогами, капризує, коли щось не так, як йому хотілося б. Так і дорослі іноді не погоджуються, сперечаються. Та батьки завжди пам’ятають про своє кохання і доходять згоди.